сміти

смі́ю, смі́єш, недок.

1) Насмілюватися, наважуватися робити або казати що-небудь, осмілюватися.

••

Не смій (не смі́йте) — уживається як форма категоричної заборони робити що-небудь.

Смі́ю ду́мати (запита́ти і т. ін.) — уживається як ввічлива форма ствердження або запитання.

Як ти смі́єш (він смі́є, ви смі́єте, вони́ смі́ють, ти смів, він смів і т. ін.)? — уживається для вираження обурення чиїмись словами, діями, вчинками.

2) перев. із запереч. не. Мати право на що-небудь.

3) Бути в змозі робити що-небудь. || Бути здатним; могти.